Отець Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, доктор морального богослов’я, відвідав Хмельницький

Коберник Наталка   Березень 7, 2018   Коментарі Вимкнено до Отець Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, доктор морального богослов’я, відвідав Хмельницький

Український священик, ієрей  отець-доктор Ігор Бойко також є кандидатом філософських наук зі спеціальності «Етика», керує Школою біоетики Українського католицького університету.

6 березня на запрошення Соціальної ініціативи УГКЦ “Хтось не зробить”, яка діє при Хмельницькому БФ “Карітас” (керівник Ольга Нагорна), він відвідав Хмельницький та виступив з відкритою для широкого загалу лекцією. Відтак послухати такого поважного гостя, взяти участь у дискусії, отримати відповіді на виклики часу  зібралася чимала аудиторія – понад півсотні людей, здебільшого молодого віку.

І ось що сказав нам о. Ігор Бойко у бліц-інтерв’ю під завершення заходу:

– Я приїхав сюди, аби зустрітися передусім з учнями та студентами, майбутніми медиками, педагогами, соціологами, психологами, викладачами навчальних закладів та всіма бажаючими,  щоб обговорити актуальні для нашого сьогодення питання, більше розповісти про причини виникнення та затребуваність біоетики – науки, яка у ХХІ столітті покликана стати основоположною.

Торкнулися тем, що стосуються початку життя людини, різних аспектів репродуктивної медицини (технологій штучного запліднення, донорства ембріонів, сурогатного материнства і таке інше), перинатальної діагностики, абортів. Вели мову про досягнення та проблеми у галузі трансплантології органів… Зрештою – про закінчення земного життя, як ставится до евтаназії.

Метою цього візиту було донести позицію церкви, найперше католицької, аби допомогти людині у ситуації, коли вона опиняється перед складним вибором у своєму житті. Адже сучасний світ пропонує чимало варіантів розв’язання тих чи інших проблем, та не завжди ми сповна і зусібіч інформовані, особливо щодо етичних норм і принципів.

Спілкуючись та дискутуючи з молоддю, яка є майбутнім нашої країни, ми намагалися дійти згоди, яке рішення належало б прийняти доброму християнинові у надважливий момент, що є зле, а що добре.

Тож головні месиджі полягають у тому, що ми повинні навчитися жити в суспільстві, яке  має шанувати людське життя від моменту зачаття до природної смерті.  Щодо репродуктивної медицини –  то тут слід  найперше добре зважити всі “за” і “проти” новітніх методик, не забуваючи про етичний бік. І нарешті, замість роздумів про узаконення евтаназії належало б подбати про добрий супровід того, хто перебуває на шляху до вічності.

Власне, серед такої високоморальної спільноти хотілося б жити. Я найперше хочу миру та спокою нашій країні, мрію про час, коли у нас буде більше радості, припиниться кровопролиття. Але навіть якщо і траплятимуться горе чи втрати, ми не залишимося байдужими, проявлятимемо свою солідарність, піклуватимемося один про одного, як Господь піклується про кожного з нас.

Записала Наталка Коберник.