У час карантину чимало родин зіштовхнулися з новими випробуваннями – самоізоляція оголила багато проблем у стосунках і в подружжі, і між батьками й дітьми. Те, на що не звертали увагу до пандемії й від чого можна було «втекти» у зовнішній світ, дає про себе знати.
Про те, як приймати ці непрості виклики і пройти ці випробування без втрат – у «Психологічній порадні» говорила християнський психолог Орися Пазиняк.
«Хоч би що відбувалося, завжди варто ставити питання – що в цьому є доброго? – каже вона. – Це парадоксальне питання, коли здається, що все погано, але це потужне перемикання уваги, зміщення фокусу сприйняття ситуації. І зрушення починаються саме з цього. Бо від проблем, які «полізли», уже не втечеш у роботу чи соціум, але їх у будь-якому разі потрібно вирішувати – раніше, тепер чи у майбутньому. Тому краще думати: добре, що це проявилося тепер, я буду працювати з цим».
Якщо ж проблему, яка так кричить про себе, забути, заштовхавши її в образу, замовчавши (чи викричавши у скандалі), вона нікуди не подінеться й продовжуватиме свій руйнівний вплив і на саму людину, і на стосунки у подружжі та з дітьми.
Звичайно, її потрібно розв’язувати не на емоціях, а спокійно і ніби відсторонено, з аркушем паперу і ручкою, прописавши для себе – що саме турбує, дратує, не влаштовує. Адже якщо тато чи мама не може впоратися зі своєю агресією і невдоволенням, потерпають усі у сім’ї, особливо діти.
«Якщо у когось є давня незцілена рана, вона, так чи інакше, забирає енергію, і в екстремальній ситуації ще й відкривається і провокує на неадекватну реакцію. І людина вибухає з приводу дрібниці – невинесеного сміття чи невимитого посуду, яка спрацьовує як тригер, пускова кнопка давньої образи», – пояснює психолог.
Карантин – жорсткий чи не дуже, у будь-якому разі екстремальна ситуація, оскільки звичний ритм життя змінився. І труднощі можуть виникнути й у безконфліктних родинах. Невідомо, як ситуація із пандемією складатиметься надалі, тому варто знати базові моменти щодо того, як організувати спільний час і простір, щоб ця спільність не стала тягарем.
«Ситуація сама по собі – нейтральна, і одна і та ж річ – наприклад, тривале перебування разом, може бути тягарем, а може – точкою розвитку, – каже Орися. – Тому важливо домовитися – як цей спільний простір і час ділити, чим його наповнювати».
І тут діють ті самі закони і правила, що й у некарантинні часи – просто тепер це, фактично, правила «техніки безпеки» у стосунках.