Капеланське служіння у зоні АТО

З 21 червня по 02 липня 2016 р. о. Павло Хведорук, священик Кам’янець-Подільської єпархії, та о. Михайло Забанджала, священик Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, проводили капеланське служіння в зоні АТО. До місця служіння добиралися автомобілем, призначеним в Кам’янець-Подільській єпархії для служіння військових капеланів. Місцем перебування капеланів була військова комендатура у м. Щастя, Луганської області. Своє служіння священики звершували не тільки в комендатурі, але і по окружних місцях дислокації наших підрозділів у м. Щастя та Станиці Луганській. Координував діяльність капеланів комендант ВСП Ю.М.Максимів.

Розміщені капелани були разом з особовим складом. Це сприяло створенню приязних стосунків і поглиблювало довіру військовослужбовців. З огляду на те, що більшість військовослужбовців були з Львівської і Тернопільської області, було чітке розуміння хто є священник і з якою місією він приїхав.

Спеціального місця для служіння не було у жодному підрозділі, тому кожного разу пристосовували місце для проведення Літургії, молебну. Коли провести спільну молитву було неможливо, то священики старалися через особисте спілкування підтримати і поблагословити воїнів, освятити їхні місця несення служби, військову техніку.

На території комендатури місцем для служіння був зал домашнього кінотеатру попереднього власника будинку. Там щоденно відбувалася Літургія, на якій був присутній майже весь особовий склад. Велику роль зіграв особистий приклад командира.

Більшість військових були греко-католики, хоча і римо-католики, і православні також приходили на молитву, приступали до сповіді, зверталися з особистих питань для духовної розмови чи простої бесіди.

Особливістю служіння в комендатурі є те, що туди привозять військовослужбовців з інших підрозділів для відбування покарання за порушення дисципліни. В основному це були особи, що зловживають спиртними напоями. Окрім виховної роботи зі сторони комендатури, капелани також проводили свою роботу по духовно-патріотичній лінії. В більшості особи, що відбували покарання, усвідомлювали свою вину, хоча говорили, що причина їхньої поведінки — важкі умови побуту.

Прибуваючи до кожного підрозділу капелани, окрім духовного, намагалися також і матеріально підтримати воїнів. Тому привозили продукти харчування, засоби маскування, а також листи і малюнки від дітей для підтримки бойового духу наших захисників.