Різдвяне послання преосвященного владики Івана, єпископа Кам’янець-подільської єпархії УГКЦ

Шпітальний Микола   Січень 7, 2021   Коментарі Вимкнено до Різдвяне послання преосвященного владики Івана, єпископа Кам’янець-подільської єпархії УГКЦ

Різдвяне послання

преосвященного владики Івана,

єпископа Кам’янець-подільської єпархії УГКЦ

 

Всесвітліші і всечесніші отці!

Преподобні ченці і черниці!

Возлюблені в Христі брати і сестри!

 

Бог предвічний, Слово Боже, один із Тройці, Премудрість Божа, Христос рождається! Славімо Його!

Славімо Христа чистими серцями, незлобними устами та відкритими з подивом очима. Різдво Христове предивне, це справді «дивная новина», як каже наша коляда, тому і має викликати у нас добрий подив. Літургійні тексти нашої Церкви ще задовго до Різдва починають вводити нас у подив, приписуючи зокрема подив з приводу Христового зачаття і родження Пресвятій Богородиці та св. Йосифові. В одній зі стихир Вечірні звертаємось так до Богоматері: Припадь, Мати, як рабиня, і, поклонившись, промов до Того, Кого Ти в обіймах тримаєш: Як то Ти зачався і як зріс у мені, Спасителю мій і Боже? Бачимо з тексту, отже, що Пресвята Діва дивується зачаттю в Ній та зросту в Її утробі Бога-Спасителя. І справді, як було Їй не дивуватися і не подивляти? Адже ніколи не бувало подібного зачаття дитини та й не буде. Чи могла пояснити собі Богоматір слова архангела про силу Всевишнього, виречені у день Благовіщення? Мабуть ні, але могла їх подивляти. І подивляла. Також святий Йосиф подивляв Різдво Христа від повіреної йому Невісти.

Літургійний текст Вечірні так каже про це: Прийдіть, визнавці Христа, побачимо чудо, що дивує й перевищає всякий розум, і, побожно оспівуючи, з вірою поклонімся! Сьогодні до Вифлеєму приходить вагітна Діва, щоб родити Господа, хори ж ангельські супроводжають Її. Бачивши це Йосиф, з нею заручений, виголошує: Що це за таємниця дивна на Тобі, Діво, і як Ти маєш родити, не знаючи мужа? Якщо незбагненним було зачаття та Різдво Христове для Діви-Матері, то скільки більше було усе це незбагненним та предивним для Її обручника. І якщо Богоматері важко було осягнути Гавриїлове благовіщення, то скільки більше це важко було для святого Йосифа. Але подив Пресвятої Діви та святого Йосифа не був подивом, що відкидає, заперечує непояснювану дійсність. Це був добрий подив великими ділами Божими. Подив, який захоплює людський дух і подих. Подив, який приймає незбагненне як правдиве та дійсне.

Вслід за Пресвятою Богородицею та святим Йосифом і ми покликані здивуватися Божим благоволінням до нас, Його дуже глибоким сходженням, Його великим умаленням. На воскресній Вечірні третього гласу співаємо: Як нам не дивуватися, Всечесна, Твоєму Богочоловічому родженню? Бо Ти, Всенепорочна, не знавши мужа, породила тілесно без батька Сина, зродженого в вічності від Отця без матері, що не зазнав ніякої зміни чи змішання, чи розділу, але в цілості зберіг прикмети обох природ (з догмату). Справді, хіба можна не дивуватися Різдвом Христовим? Хіба можна не подивляти, що Дитя зачалося лише від Невісти, без участі чоловіка, і що ця предивна Невіста не втратила дівицтва у родженні, і що Той, Кого Вона породила, перевищує Її в усьому, будучи Вічним, Незбагненним, Всевишнім, а водночас в усьому повірений Її опіці, будучи малим, дуже ніжним та вразливим? Хіба можна не подивляти, що Бог став людиною заради людей? Що Бог і людина поєднані в особі немовляти? Що Син Божий, Єдинородний від Отця, не зазнавши зміни по Божеству, поєднав в собі Божество з людськістю, і не змішав їх? Хіба не предивно, що один із Тройці від часу, коли зачався у лоні Діви, завжди перебуває людиною і завжди перебуватиме, ніколи відтоді не розділяючи у собі Божество і людськість?

Направду Різдво Христове – «дивная новина». Тож спішімо його подивляти, його співати, його торжествувати, ним радіти. Спішімо думати про це предиво, хоч і не можемо його осягнути. Спішімо знаходити в ньому Боже благовоління та величчя, хоч і не можемо його висловити. Спішімо святкувати його в правді, хоч і

не вміємо зглибити всю його правду. Спішімо своїм нутром побачити Христа як дитину пелюшками вповиту і як Того, Хто підтримує долонею створіння та Якого безперестанно оспівують ангели, як життєдавця Господа, що спасає рід наш (з стихири Вечірні).

Нехай святе Різдво Господа і Спаса нашого – це справжнє Боже предиво – наповнює життя усіх вас, дорогі Христолюбці, правдою, красою, величчям, благоволінням, мудрістю, миром, радістю, вдячністю, любов’ю та добрим подивом.

Благословення Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі, нехай перебуває над вами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків (пор. Еф 1, 3)!

Христос Рождається! Славімо Його!

 

+ Іван (Кулик),

Єпископ Кам’янець-Подільський

 

Дано в Хмельницькому,

при Катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці,

у день пам’яті святого мученика Боніфатія,

1 січня 2021 року Божого