Український священик, ієрей отець-доктор Ігор Бойко також є кандидатом філософських наук зі спеціальності «Етика», керує Школою біоетики Українського католицького університету.
6 березня на запрошення Соціальної ініціативи УГКЦ “Хтось не зробить”, яка діє при Хмельницькому БФ “Карітас” (керівник Ольга Нагорна), він відвідав Хмельницький та виступив з відкритою для широкого загалу лекцією. Відтак послухати такого поважного гостя, взяти участь у дискусії, отримати відповіді на виклики часу зібралася чимала аудиторія – понад півсотні людей, здебільшого молодого віку.
І ось що сказав нам о. Ігор Бойко у бліц-інтерв’ю під завершення заходу:
– Я приїхав сюди, аби зустрітися передусім з учнями та студентами, майбутніми медиками, педагогами, соціологами, психологами, викладачами навчальних закладів та всіма бажаючими, щоб обговорити актуальні для нашого сьогодення питання, більше розповісти про причини виникнення та затребуваність біоетики – науки, яка у ХХІ столітті покликана стати основоположною.
Торкнулися тем, що стосуються початку життя людини, різних аспектів репродуктивної медицини (технологій штучного запліднення, донорства ембріонів, сурогатного материнства і таке інше), перинатальної діагностики, абортів. Вели мову про досягнення та проблеми у галузі трансплантології органів… Зрештою – про закінчення земного життя, як ставится до евтаназії.
Метою цього візиту було донести позицію церкви, найперше католицької, аби допомогти людині у ситуації, коли вона опиняється перед складним вибором у своєму житті. Адже сучасний світ пропонує чимало варіантів розв’язання тих чи інших проблем, та не завжди ми сповна і зусібіч інформовані, особливо щодо етичних норм і принципів.
Спілкуючись та дискутуючи з молоддю, яка є майбутнім нашої країни, ми намагалися дійти згоди, яке рішення належало б прийняти доброму християнинові у надважливий момент, що є зле, а що добре.
Тож головні месиджі полягають у тому, що ми повинні навчитися жити в суспільстві, яке має шанувати людське життя від моменту зачаття до природної смерті. Щодо репродуктивної медицини – то тут слід найперше добре зважити всі “за” і “проти” новітніх методик, не забуваючи про етичний бік. І нарешті, замість роздумів про узаконення евтаназії належало б подбати про добрий супровід того, хто перебуває на шляху до вічності.
Власне, серед такої високоморальної спільноти хотілося б жити. Я найперше хочу миру та спокою нашій країні, мрію про час, коли у нас буде більше радості, припиниться кровопролиття. Але навіть якщо і траплятимуться горе чи втрати, ми не залишимося байдужими, проявлятимемо свою солідарність, піклуватимемося один про одного, як Господь піклується про кожного з нас.
Записала Наталка Коберник.